Історія

МІСЦЕ

Це забуте багатоконфесійне урнове кладовище розташоване на пагорбі під назвою «Шибенична Гора». Його німецька назва звучала як Ґалгенберг. Воно піднімається на 55 метрів над рівнем моря, над однією з найстаріших вжещанських вулиць – вулицеюТраугутта. У минулому Шибенична Гора була місцем виконання покарань для злочинців та засуджених. У 1529-1804 роках на пагорбі знаходилася домінуюча в околиці шибенниця, звідки пагорб власне і отримав назву. Шибениця, що стояла на безлісому пагорбі, була добре помітна з дороги, що вела із заходу до міської брами, інформуючи прибульців про функціонування Гданського правосуддя. Останній вирок на Шибеничній горі (шляхом обезголовлювання сокирою) відбувся в 1838 році. У 1914-1945 роках біля підніжжя Шибеничної Гори вздовж вулиці Траугутта діяло урнове кладовище, на якому були поховані люди різних релігій та атеїсти. Після вичерпання місць, ймовірно, наприкінці 1920-х років на кладовищі на схилі та на вершині Шибеничної Гори було виділено нову ділянку.

Побудований в 1914 році крематорій біля підніжжя Шибеничної Гори належав кремаційній компанії Die Flamme (Полум’я) і працював там до 1945 року. Після війни, через погані асоціації, що ведуть до нацистських концентраційних таборів, крематорій було ліквідовано, передаючи будівлю Євангелічно-Аугсбурзькій ґміні, потім православній. На рубежі 80-х і 90-х років обладнання крематорію було демонтовано та знищено. У середині 90-х років будівля була перебудована у церкву Святого Миколая, яка існує там й понині. Цвинтар колишнього крематорію зник. Є тераси, покриті травою, що вказують на більш ранній просторовий розвиток.

Після війни практично всі колишні Ґданські некрополії були ліквідовані. На терасах урнового цвинтаря був створений парк XXV річниці Польської Народної Республіки, пізніше перейменований в Парк ім. Траугутта. З 1945 року цвинтар не був під контролем міста, в тому ж обсязі, що й інші активні муніципальні кладовища, що діють в Гданську. Він не використовувався як муніципальний некрополь і там не було поховань. Лише деякі надгробки на Шибеничній Горі вціліли, оскільки знаходились вони на узбіччі. У післявоєнні роки надгробки заросли плющем, через що залишались непомітними і забутими. Проте периферійне розташування сприяло їх руйнуванню – з землі регулярно викопувались урни, зникали кам’яні надгробні плити, багато з них було розбито.

Нечисельні сім’ї, які відвідували там могили своїх родичів, перестали приходити туди у 50-х роках ХХ століття. Деякий час кладовищем опікувався вчитель історії однієї із шкіл у Гданську, залучаючи до цього своїх учнів. Молоді люди з молодшої середньої школи № 29 (в даний час початкова школа № 43 в Гданську) регулярно чистили територію та очищали надгробні плити. Після того, як учитель закінчив роботу в школі в 2012 році, ця соціальна ініціатива завмерла.

У 2017 році, рамках проекту розробки Гданського Водопровідного Шляху, було відновлено розташоване неподалік цвинтара водоймище Старий Собєський і створено там оглядовий майданчик. У рамках цієї інвестиції були також впорядковані залишки урнового цвинтаря, який отримав назву «Ностальгічний парк».